– А ну-ка цить! Це – мій будинок, і мені вирішувати – хто тут командує, а хто ні. А щось не влаштовує, я і квартиру міську забрати можу – висловила бабуся. Так вона одним махом нахабну мою свекруху поставила на місце

Приїхали ми на вихідні в село, до бабусі чоловіка в гості. Євдокія Арсеніївна – найкраща бабуся в світі. І мене, на відміну від сестри і матері чоловіка, вона дуже любить. Євдокія Арсеніївна кілька років тому кликала нас з чоловіком до себе жити, але з переїздом ми запізнилися: свекруха, дізнавшись про пропозицію матері, швиденько підметушилась і поселила до неї свою старшу дочку, незважаючи на протести літньої жінки.- globalpress.co.ua

Ми з чоловіком не стали довго сумувати і взяли іпотеку. Сестру чоловіка, Агату, компанія власної бабусі дуже напружувала і вона її вижила в старий будиночок в селі, варто було бабусі вийти на пенсію.

Ми хотіли забрати позитивну бабулю до себе, але вона відмовилася: – Мені і там буде добре. Головне – від цих подалі. – обнявши мене на прощання, вона відбула на нове місце проживання. А під «цими» вона мала на увазі свою дочку і внучку.

Ми з чоловіком зробили ремонт у бабусі в будиночку, провели їй газ. Будиночок був оформлений на її ім’я, тому ми не хвилювалися, що хтось може прийти і її вигнати. Поки я була в декреті, ми з донькою проводили у бабусі все літо безперервно. Чоловік поставив баньку, альтанку. За допомогою сусіда спорудив маленьку дитячу площадку: невелика пластикова гірка, пісочника і гойдалки.

Бабуся завжди зустрічала нас радісно – так вийшло, що жінки в родині чоловіка рано народжували, тому бабусі 60 стукне тільки в наступному році, тому вона у нас ще ого-го! Навіть заміж видати не соромно.

Цього року доньці пішов четвертий рік і мені довелося вийти на роботу. Доньку ми відправили в міні-ясла на дому, подруга порадила – у неї син туди ходив. З бабусею ми зідзвонювалися і навіть листувалися повідомленнями – вона у нас сучасна, у неї навіть планшет є.

У вихідні зібралися ми до бабусі, скучили. Завантаживши половину багажника подарунків, акуратно розмістивши намальовану для бабусі картину, ми сіли в автомобіль і вже через сорок хвилин ми під’їхали до будинку. На ділянці перед будинком коїлося щось: в альтанці валялися порожні банки від пива, залишки м’яса, миски, немиті шампури і решітка, мангал був перевернутий, гірка була тріснула, всюди валялися недопалки, а в пісочниці спав, згорнувшись в клубок, брат чоловіка Агати.

Підійшовши до дверей, я почула крик Агати: – Ти що, стара, де ходиш? Води мені принеси, я сказала! Що не зрозумілого? Я віддала доньку чоловікові і увірвалася в будинок, благо двері були відчинені. Агата, ця королевишна, зволила лежати на бабусиному ліжку, приклавши руку до голови. Я підбігла до неї, взяла за патли і прошипіла: – А ну-ка повтори, що ти сказала? Так як у тебе язик повернувся? Швидко вибачилася і пішла геть!

Вона почала вириватися, кричачи: – А ти тут хто така? Не твоя справа, як хочу, так і розмовляю. Тебя забула запитати! Я скинула її з ліжка на підлогу. Озирнувшись, я побачила, що в будинку нітрохи не чистіше, ніж на вулиці. Від подальшого Агату врятувала Євдокія Арсеніївна: – Мила, приїхала, нарешті! А ці з’явилися вчора, я говорю – їдьте, онук з дружиною приїдуть, а вони – ми тихенько у дворі посидимо і поїдемо, вломилися от. Вона телефон відібрала, щоб я не подзвонила вам. Кричали всю ніч.

Я міцно обняла бабусю: – Зараз ми пояснимо, як треба себе в гостях поводити.

– Не треба, нехай іде з миром. Прибратися б. – зітхнула бабуся.

Прибирали Агата з чоловіком під наглядом мого чоловіка. А я ще й грошей витребувала на нову гірку. Ми проводили непроханих гостей не дивлячись на їх голосіння: – Як я за кермо сяду? Прав позбавляти.

До речі, чоловік, що спав у пісочниці, так і не прокинувся – вони його так посадили на заднє сидіння і поїхали.

А от увечері Агата знову з’явилася, та не одна, а в компанії матінки.

– Якого … ти командуєш тут? – накинулася на мене свекруха.

– А ну-ка цить! Казала тобі – пороти Агатку треба! Це – мій будинок, і мені вирішувати – хто тут командує, а хто ні. А щось не влаштовує, я і квартиру міську забрати можу. Он – онукові віддам, або на правнучку перепишу. Залиште мене в спокої! Я вас не кликала! – розлютилася Євдокія Арсеніївна.

Свекруха, не чекала від мами такої відсічі, побігли з Агатою на пару. Сподіваюся, не скоро вони знову зберуться провідати бабусю. Не перестаю дивуватися: як у такої чудової жінки могли з’явитися настільки неприємні нащадки жіночої статі?

Be the first to comment on "– А ну-ка цить! Це – мій будинок, і мені вирішувати – хто тут командує, а хто ні. А щось не влаштовує, я і квартиру міську забрати можу – висловила бабуся. Так вона одним махом нахабну мою свекруху поставила на місце"

Leave a comment

Your email address will not be published.


*