– Більше моя дочка не поїде до твоєї матері. Якщо хочеш, можеш навіть розлучатися зі мною, але знущатися з дитини я більше не потерплю.

– Я не хочу до бабусі Ніни, – знову розплакалась моя 5-річна дочка – не відправляй мене туди, будь ласка. Може краще я до бабусі Олі поїду на вихідні.

Бабуся Ніна – це моя свекруха Ніна Вікторівну, а бабуся Оля – моя мама Ольга Іванівна. Діана дуже не любить гостювати у свекрухи, хоча я і намагаюся з усіх сил, щоб дівчинка спілкувалася з обома бабусями однаково, але подібні прохання дочки заставляють мене задуматись.

Ми з чоловіком в шлюбі вже вісім років, обоє народились в одному селі, обоє вчилися в обласному центрі, познайомилися в студентські роки. Одружилися, спочатку нам вдалося купити малесеньку квартиру на околиці, а потім ми її вигідно продали та зв’язали себе по руках і ногах іпотекою за трикімнатну ближче до центру. Зате своє житло. Ну майже своє.

Ми багато працюємо, тому влітку на вихідні нам доводиться відправляти доньку в село, до бабусь, а самі беремо підробітки. Але з того часу, як Діана початку непогано розмовляти та пояснюватися, вона категорично заперечує проти поїздок до мами чоловіка.

– Вона знову змусить мене город полоти, – плаче дівчинка, – і буде говорити, що мама у мене недотепа і ледащо, а я повинна вирости іншою.

– Що поганого, якщо дитина буде привчена до праці? – не розуміє мій чоловік, – Це теща потурає примхам Діани, а у моєї мами не виходить вередувати.

Ні, не погано, якщо дівчинка навчиться допомагати старшим по господарству, але не таким способом: 5-річній дитині дають завдання – ось грядка, поки не виполеш – гратись не підеш. На мій погляд, це просто жорстоко. Дитина в цьому віці ще занадто мала, щоб не відриваючись полоти величезну грядку. Та ще й вічні причіпки та моралі:

– Сиди і їж, хіба мало, що ти не любиш такий суп, вся у свою матусю!

Мої батьки так не поводяться, мама намагається зайняти та захопити внучку. Діана в неї із задоволенням допомагає і курей годувати, і город поливати, хвалиться потім:

– А я сама цілу грядку квіточок посіяла!

Так, я намагаюся, щоб дочка частіше потрапляла до моєї мами, дівчинка сама так хоче. Але ця тема постійних конфліктів з чоловіком і його матір’ю. Від цієї лайки я втомилася, тому й цього разу неохоче збирала дівчинку до бабусі Ніни. Їй треба там провести 2 дні, а в неділю ввечері ми її заберемо назад в місто.

Через 2 дні, коли ми приїхали за дочкою свекруха сказала:

– Сваха забрала до себе вашу дочку, у неї й шукайте. Ви потураєте капризам дитини й кого виростите, я не знаю. Вона абсолютно не вихована, втім, чого чекати! Я до неї з усією душею, а вона, як звір на мене дивиться!

Більше нічого Ніна Вікторівна нам не пояснила і ми вирушили на інший кінець села, до моїх батьків. Зустріла нас дочка з плачем. Захлинаючись і гикаючи вона говорила, що до бабусі Ніни вона більше не поїде, а якщо відправимо, то втече. Справа прояснила моя мама, яка і забрала Діану до себе напередодні ввечері.

– Я зайшла до сватів, хотіла Діані її улюблених пиріжків передати, пекла в обід. А там таке!

Виявилося, що свекруха в обід посадила Діану їсти суп. Ненависний нашою дочкою суп з щавлю. Діана вичерпувала бульйон, відсуваючи м’яку варену масу. Їсть вона добре, але деякі страви просто не любить. Та й з дорослими так буває, ми ж не їмо через силу те, що нам не подобається. Але свекруха так не вважала:

– Це корисно і смачно, тому сидітимеш, поки все не доїси, – сказала вона внучці, – ось Матвій (внук свекрухи від дочки) все їсть, а ти вередуєш, виховала невістонька на мою голову!

І дівчинка сиділа за столом 2 години. Вміст тарілки давно охолов, перетворившись в холодні помиї. Тоді бабуся Ніна спробувала годувати Діану насильно, але дівчинка відштовхнула руку з ложкою ненависного варива.

– Ах так! – вигукнула свекруха, – ну що ж, зробимо так, як в селах завжди робили.

Мама чоловіка вилила вміст тарілки дочці за пазуху. У цей момент і увійшла моя мама. Вона не стала лаятися, просто відвела дівчинку до себе, заспокоювала її довго, разом вони відіпрали сукню, але, навіть, коли дочка лягла спати, вона ще продовжувала важко схлипувати.

– Більше моя дочка не поїде до твоєї матері. – з криком заявила я чоловікові, – Хочеш, можеш навіть розлучатися зі мною, але знущатися з  дитини я більше не дозволю.

– Не поїде, – несподівано погодився чоловік, – я ж для рідної дочки не ворог!

А ви як вважаєте, бабуся Ніна перегнула палицю або з капризами маленьких дітей треба боротися всіма способами?

Be the first to comment on "– Більше моя дочка не поїде до твоєї матері. Якщо хочеш, можеш навіть розлучатися зі мною, але знущатися з дитини я більше не потерплю."

Leave a comment

Your email address will not be published.


*